Duck hunt

В умовах посилення інтеграції економіки України у світову економічну систему питання зовнішньоекономічної безпеки набуває все більшої ваги. Зовнішньоекономічна безпека полягає в мінімізації збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників, створенні сприятливих умов для розвитку економіки шляхом її активної участі у світовому розподілі праці, відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам.

Зовнішньоекономічна безпека України повинна грунтуватися на таких принципах:

·  верховенство закону в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності;

·  безумовний захист національних економічних інтересів та економічного суверенітету України;

·  узгодженість економічних інтересів окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та економічних інтересів держави;

·  своєчасність та адекватність заходів щодо відвернення та нейтралізації загроз національним економічним інтересам;

·  рівноправність та взаємовигідність відносин між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;

·  системність та еволюційність відкривання національної економіки;

·  дотримання загальновизнаних норм і принципів міжнародного права у зовнішньоекономічній діяльності;

·  вирішення торгових спорів шляхом консультацій і переговорів.

Прискорений процес відкривання економіки України, зважаючи на її деформованість і кризовий стан, може мати деякі негативні наслідки, а саме:

- відведення Україні ролі постачальника сировини і споживача готових імпортних товарів, посилення деформації товарної структури експорту та імпорту;

- втрата деяких важливих ринків збуту вітчизняної продукції, зокрема продукції машинобудування;

-посилення процесів деградації вітчизняної промисловості;

- посилення технологічної і фінансової залежності від розвинених країн.

Нині зовнішньоекономічна діяльність значною мірою лібералізована без опанування державою відповідних контрольно-регулюючих функцій, притаманних ринковій економіці, без урахування специфіки перехідного періоду, що створює серйозну загрозу економічній безпеці України.

Процес "відкривання" національної економіки повинен здійснюватися в результаті її структурної перебудови, поетапно і зважено, з урахуванням особливостей України. До того ж слід врахувати, що абсолютно відкритої економіки, тобто такої, коли без будь-яких обмежень через державні кордони здійснюється рух товарів, капіталів і робочої сили не має жодна країна світу. Всюди, виходячи з національних інтересів, уряди відповідних країн регулюють зовнішньоекономічну діяльність. Процес відкривання повинен відповідати стану конкурентоспроможності національної економіки, інакше під тиском сильних іноземних конкурентів вітчизняні виробники будуть усунені з внутрішнього ринку.

Для забезпечення економічної безпеки важливо визначити перелік продукції, яка повинна вироблятися в Україні за будь-якої кон'юнктури на світових ринках і незалежно від конкурентного середовища на внутрішньому ринку.

Рівень зовнішньоекономічної безпеки характеризується широким спектром індикаторів (показників), а саме:

·  коефіцієнт відкритості національної економіки (відношення обсягу зовнішньої торгівлі, тобто експорту та імпорту, до ВВП)

·  коефіцієнт покриття імпорту експортом;

·  відношення обсягу експорту до ВВП;

·  відношення обсягу імпорту до ВВП;

·  сальдо зовнішньоторговельної діяльності;

·  товарна структура експорту та імпорту;

·  товарна структура критичного імпорту;

·  співвідношення між обсягами залученого капіталу та експортом вітчизняного капіталу;

·  співвідношення цін на зовнішньому і внутрішньому ринках;

·  енергомісткість та матеріаломісткість експорту;

·  співвідношення між обсягами національного виробництва та експорту до певних країн;

·  вплив виробництва експортної продукції на екологію;

·  питома вага експорту наукомісткої продукції в загальному обсязі експорту;

·  питома вага імпорту наукомісткої продукції в загальному обсязі імпорту;

·  частка експорту на душу населення;

·  частка іноземних інвестицій у ВВП;

·  співвідношення тарифного і нетарифного регулювання.

Надзвичайно важливо здійснювати постійний моніторинг зазначених основних індикаторів для визначення рівня забезпечення зовнішньоекономічної безпеки.

Що стосується інтеграції країни у світову економіку, то, з одного боку, значна частка її експорту у світовій торгівлі дає змогу впливати на інші країни, а з іншого – проникнення іноземного капіталу в національну економіку посилює вплив на її економічний розвиток ззовні.

Україні в зовнішньоекономічній діяльності особливо слід враховувати географічний фактор. Зокрема, факт надмірної її залежності від Росії, яка є домінуючим постачальником в Україну деяких стратегічних товарів, насамперед критичного імпорту, та споживачем значних обсягів вітчизняної продукції, слід вважати серйозною загрозою національній економічній безпеці.

Те ж саме стосується і необхідності диверсифікації експорту та імпорту. Висока концентрація торгівлі окремими товарами посилює залежність держави від зовнішнього впливу.

Необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності зумовлюється також значною питомою вагою в національній економіці державного сектора і недосконалістю відповідних ринкових механізмів. Державне регулювання повинно полягати у:

- розробці та реалізації стратегії зовнішньоекономічної діяльності;  - ефективному використанні адміністративного, економічного і валютного інструментаріїв зовнішньоекономічної політики держави;  - розробці та реалізації щорічних програм розвитку зовнішньоекономічної діяльності України;  - розробці та реалізації Концепції зовнішньоекономічної безпеки України;  - вдосконаленні Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

·  здійсненні превентивних заходів, спрямованих на зменшення деструктивного впливу на національну економіку зовнішніх чинників;   - оптимальному поєднанні державного протекціонізму з режимом вільної торгівлі;  - податковій підтримці вітчизняного товаровиробника;  - максимальному використанні вигідного географічного положення України щодо транзиту через її територію іноземних вантажів та енергоносіїв;   - забезпеченні надійної охорони кордонів, захисті національних економічних інтересів, істотному поліпшенні роботи митних органів з метою недопущення контрабанди з боку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;  - визначенні оптимальної товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;  - вдосконаленні митного валютного контролю;   - припиненні нелегального вивозу з України капіталу;  - вжитті ефективних заходів щодо повернення в Україну валютних коштів від реалізації експортної продукції;  - активному залученні іноземних інвестицій;  - вдосконаленні методів управління зовнішньоекономічною діяльністю з урахуванням світового досвіду та національних економічних особливостей;  - дипломатичній та політичній підтримці зовнішньоекономічної діяльності;  - здійсненні правового захисту зовнішньоекономічної діяльності;   - забезпеченні у сфері зовнішньоекономічної діяльності гласності, стабільності й передбачуваності;  - створенні економічної системи, сумісної із західноєвропейською, що сприятиме налагодженню ефективних зв'язків з розвиненими країнами;  - вдосконаленні статистики зовнішньоторговельних операцій та розробці української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням гармонізованої системи опису і кодування товарів;  - розвитку різних форм міжнародної економічної співпраці;   - створенні національної інформаційної системи для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності всіх її суб'єктів;   - забезпеченні позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу;  - розробці нового митного кодексу України;   - підвищенні рівня освіти та якості підготовки кадрів для сфери зовнішньоекономічної діяльності.

Значної шкоди економічній безпеці України завдає приховування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютної виручки за кордоном, а також експорт вітчизняних товарів за демпінговими цінами. Ці втрачені кошти стали б важливим інвестиційним ресурсом для реформування української економіки, її структурної перебудови і виключили б необхідність іноземних кредитів, які надаються на жорстких умовах і посилюють боргову залежність України.

З метою забезпечення економічної безпеки України доцільно розробляти і приймати щорічно Державну програму зовнішньоторговельної діяльності. Вона повинна включати: оцінку сучасного стану торговельних стосунків України з іншими країнами, прогноз торгового балансу, план експортних кредитів, що надаються під гарантії уряду або з використанням бюджетних коштів, план зовнішніх позичок та обслуговування зовнішнього боргу, перелік заходів державного зовнішньоторговельного регулювання; митні ставки та межі їхніх можливих змін, кількісні обмеження експорту та імпорту, перелік заходів щодо захисту внутрішнього ринку, валютного регулювання; щодо захисту торгових інтересів України у випадках дискримінації її суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на ринках окремих країн.

Велику увагу з точки зору економічної безпеки слід приділити процесу приєднання України до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) і вступу до Світової організації торгівлі (СОТ), що передбачає відкривання національної економіки і гарантування доступу до своїх ринків.

Діяльність СОТ має неабияке значення для розвитку глобальних міждержавних зв'язків, а тому важливо провести системний аналіз участі України в цій організації з урахуванням її національних інтересів.

Програма діяльності Кабінету Міністрів України передбачає прискорення процесу гармонізації українського торговельного законодавства відповідно до вимог системи ГАТТ/СОТ, а також імплементацію до українського законодавства протягом 1997 р. положень угод цієї системи, що регулюють бар'єри в торгівлі, процедури імпортного ліцензування, торговельні аспекти інтелектуальної власності, правила митної оцінки тощо.

Процес приєднання України до угод Уругвайського раунду переговорів в рамках ГАТТ вимагає зваженості і врахування національних інтересів. Особливу увагу слід звернути на вимоги щодо приведення у відповідність з нормами ГАТТ/СОТ системи субсидіювання промисловості та сільського господарства, заборони субсидіювання експорту та державної підтримки виробництва імпортозамінної продукції. Виконання зазначених вимог, пов'язаних з відмовою від активної ролі держави в умовах економічної кризи, витіснення вітчизняних товарів з внутрішнього ринку, нераціональної структури експорту, створює загрозу економічній безпеці України. Тому, проводячи переговори щодо приєднання до системи ГАТТ/СОТ, необхідно виявити зваженість, принциповість і наполегливість у відстоюванні національних інтересів. Україні необхідно скористатися правом на пільговий період до 10 років, що передбачено для країн з перехідною економікою. З метою підтримки національного товаровиробника насамперед слід визначити чутливі сектори економіки і товарні групи, за якими відповідно до рішень Уругвайського раунду переговорів необхідно проводити гармонізацію рівня ставок мита із застереженнями протягом певного часу.

Лише чітка позиція України з питань тарифного й нетарифного регулювання дасть можливість у процесі двосторонніх переговорів насамперед з розвинутими країнами домогтися виходу на їхні ринки, захистити внутрішній ринок від неякісної продукції та підтримати вітчизняного товаровиробника.