XtGem Forum catalog

ЄС - це основний торговий партнер України, стосунки з яким складають близько однієї третини усього обсягу української зовнішньої торгівлі. ЄС вважає, що тісніша економічна інтеграція (у загальному контексті політичної асоціації) може стати ключовим фактором економічного розвитку для України. ЄС був затятим прихильником вступу України до СОТ, який набув чинності з 16 травня 2008 року. Після отримання Україною членства в цій організації ЄС і Україна негайно розпочали перемовини щодо угоди про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі (ГВУВТ). Як частину майбутньої Угоди про асоціацію, ГВУВТ укладено для поглиблення доступу України до європейського ринку, а також для сприяння подальшим європейським інвестиціям в Україну.

У 2008 році Україна займала 17-е місце серед найзначніших торгових партнерів ЄС і 14-е серед найкрупніших експортних ринків. ЄС є найважливішим торговим партнером України (27,1% із загального обсягу експорту і 33,7% імпорту в 2008 році). У 2008 році загальний об'єм торгівлі між Україною та ЄС досяг 39,5 мільярдів євро; ця сума збільшилася з 34,8 мільярдів євро в 2007 році та постійно зростала на двозначні показники протягом останніх років. До товарів основної категорії, що експортуються з України до ЄС, належать сільськогосподарська продукція, енергоресурси, хімікати, залізо і сталь. Товарами основної категорії, що імпортуються з ЄС до України, є машинне устаткування, транспортне обладнання, хімікати, текстильні матеріали та одяг, а також сільськогосподарська продукція.

18 лютого 2008 року колишній Комісар ЄС Пітер Мендельсон і Президент України Віктор Ющенко розпочали переговори стосовно укладення угоди про зону вільної торгівлі між ЄС та Україною. Переговори розпочалися після завершення процесу вступу України до СОТ 5 лютого 2008 року (Україна формально стала членом СОТ 16 травня 2008 року), що було необхідною передумовою початку перемовин щодо Угоди про зону вільної торгівлі (УВТ). УВТ стане невід'ємною частиною майбутньої Угоди про асоціацію, переговори з якої розпочато 6 березня 2007 року. УВТ є частиною ширшої політики ЄС, спрямованої на встановлення стабільних і сприятливих сусідських стосунків шляхом зміцнення економічних зв'язків.
УВТ між Україною та ЄС має стати першим документом нового типу «глибоких та всеохоплюючих» торговельних угод. УВТ охоплюватиме широкий спектр пов'язаних із торгівлею питань («всеохоплююча угода»), а її метою стане усунення перепон для торгівлі, що виникають «поза кордонами» держав, шляхом нормативно-правового наближення, таким чином частково відкриваючи.розширюючи внутрішній ринок ЄС для України («глибока угода»). УВТ надасть Україні «частку на внутрішньому ринку ЄС».
Станом на грудень 2009 року було проведено 9 раундів переговорів з Україною стосовно УВТ. Обговорення проводяться в рамках засідань робочих груп, присвячених наступним темам: (1) Торгівля товарами , (2) Торгівля і сталий розвиток, (3) Правила походження товарів, (4) Послуги, капітал та істеблішмент (5) Інтелектуальні права власності (у тому числі географічні походження), (6) Митний контроль та сприяння торгівлі, (7) Державні закупівлі, (8) Конкуренція (антитрастова політика і державна допомога), (9) Санітарні та фітосанітарні заходи , (10) Енергетичні питання, пов'язані з торгівлею, (11) Тарифні пропозиції, (12) Розв'язання суперечок, (13) Прозорість.
Безсумнівно, ЄС є найкрупнішим іноземним інвестором в Україні. Прямі інвестиції країн-членів Європейського Союзу в українську економіку становили 28,17 мільярда доларів за даними на 1 січня 2009 року (79% загального обсягу іноземних прямих інвестицій (ІПІ) в Україні) у порівнянні з 22,91 мільярда доларів за даними на 1 січня 2008 року (77,5% загального обсягу ІПІ в Україні), у той час як ІПІ України в ЄС складали 6 мільярдів доларів (або 96% загального обсягу ІПІ від України).
Основні перешкоди для іноземних інвестицій в Україну: нестабільне й непередбачуване законодавство (зокрема законодавчі невідповідності між цивільним та економічним кодексами), незадовільна система судових органів (неправомочне використання судів), порушення у реалізації законодавчих актів, громіздка процедура ліцензування, системи сертифікації та видачі дозволів на ведення бізнесу, складна система оподаткування (податковий кодекс, що перебуває на стадії розгляду), затримки і відсутність прозорості стосовно відшкодування ПДВ, корупція, важкі процедури на кордонах.